Лекція №9
Тема: Радіаційне забруднення та радіаційна обробка продуктів харчування
Радіоактивність – це довільне перетворення нестійких атомних ядер в ядра інших елементів, яке супроводжується α-випромінюванням, β-випромінюванням, випромінюванням протонів (протонна радіоактивність), а також поділом ядер.
Ізотопи – атоми того самого хімічного елемента, які мають однакову кількість протонів, але різне число нейтронів і різні атомні маси. Ізотопи можуть бути стабільними і нестабільними. Це залежить від співвідношення протонів і нейтронів. Якщо нейтрони переважають, то α-, β-частинки і γ-кванти довільно виділяються. Хімічні елементи, які виділяють ці частинки (уран, радій, полоній, плутоній та інші) називаються радіоактивними.
α-випромінювання – це потік позитивно заряджених частинок ядра. Такий розпад характерний для важких хімічних елементів – плутонію, полонію, урану, торію. α-частинки мають дуже велику іонізуючу і малу проникну властивість.
β-випромінювання – це потік негативно заряджених частинок (електронів). Мають меншу іонізуючу і більшу проникну властивість.
γ- випромінювання – електромагнітне випромінювання високої енергії, яке поширюється зі швидкістю світла, іонізуюча здатність його значно менша, ніж α- і β-частинок, а проникна властивість більша.
Організм людини, тварин і рослин постійно зазнають дії іонізуючого випромінювання, яке складається з природної і штучної радіоактивності.
Під поняттям „природній радіаційний фон” розуміють дозу іонізуючого випромінювання, що складається з космічного випромінювання, випромінювання природних радіонуклідів, які знаходяться у верхніх шарах Землі, приземній атмосфері, продуктах харчування, воді та організмі людини.
ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
При вивченні дії випромінювання на організм людини було встановлено такі особливості:
навіть незначна кількість поглиненої енергії випромінювання спричиняє глибокі біологічні зміни в організмі;
наявність інкубаційного періоду дії випромінювання;
випромінювання впливає на генотип;
органи і тканини живого організму мають різну чутливість до випромінювання;
окремі організми неоднаково реагують на опромінення;
опромінення залежить від частоти. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш глибокі зміни.
Радіоактивні речовини потрапляють в організм людини при вдиханні зараженого повітря, з їжею чи водою, крізь шкіру, відкриті рани, хоча основним джерелом ізотопів вважається їжа.
Ступінь небезпеки забруднення ізотопами залежить від частоти вживання забрудненими радіоактивними речовинами продуктів, а також від швидкості виведення їх з організму.
Якщо радіонукліди, що потрапляють в організм, однотипні з елементами, які споживає людина з їжею (Na, K, Cl, Ca, Fe, Mn, I), то вони швидко виводяться з організму разом з ними.
Окремі радіоактивні речовини концентруються в різних внутрішніх органах. Елементи, які акумулюються в м’яких тканинах, легко виводяться.
Джерела α-випромінювання (радій, уран, плутоній), β-випромінювання (стронцій, іпітрій) і γ- випромінювання (цирконій) відкладаються в кістках у вигляді хімічно зв’язаних сполук з кістковою тканиною і тому важко виводяться з організму.
Деякі речовини харчових продуктів (пектини, барвники) утворюють нерозчинні сполуки зі стронцієм, кобальтом, свинцем, кальцієм та іншими важкими металами, які не перетравлюються і виводяться з організму. Таким чином вони виконують радіозахисну (радіопротекторну) дію. Тому пектиновмісні продукти (чорна смородина, аґрус, полуниці) використовують в спеціальному харчуванні для виведення радіоактивних елементів.
Розрізняють пряму і непряму дію іонізуючого випромінювання. В першому випадку первинним процесом діє радіоактивних речовин в організмі людини є іонізація. В разі дії на прості речовини (гази, метали) будь-які зміни фізико-хімічної природи їх не спостерігається. При дії на складні речовини спостерігається їх дисоціація (розпад). Під непрямою дією треба розуміти радіаційно-хімічні зміни у певній розчинній речовині, зумовлені продукт...
